Полезные ископаемые в сумской области на

Су́мска́я о́бласть (укр. Су́мська́ о́бласть) — область на северо-востоке Украины. Столица — город Сумы. Крупные города: Конотоп, Шостка, Ахтырка, Ромны, Глухов. Граничит на западе с Черниговской областью Украины, на севере и востоке — с Российской Федерацией, на юго-востоке — с Харьковской, на юге — с Полтавской областями Украины. Область образована 10 января 1939 года Указом Президиума Верховного совета СССР путём выделения из Харьковской области.

Физико-географическая характеристика[править | править код]

Сумская область расположена на северо-востоке Украины. На севере и востоке область граничит с Брянской, Курской и Белгородской областями России — протяжённость государственной границы с Россией — 298 км. На границе расположены три пункта пропуска железнодорожного транспорта (Волфино, Пушкарное, Зёрново) и пять — автомобильного (Бачевск, Катериновка, Рыжевка, Юнаковка, Великая Писаревка).
На юге, востоке и западе граничит с Харьковской, Полтавской и Черниговской областями Украины. Расстояние от областного центра до столицы Украины г. Киева — 350 км.

Область расположена в северо-восточной части Левобережной Украины.

Реки Сумской области принадлежат к бассейну Днепра и большей частью являются его левыми притоками. Самые значительные из них — Десна, Сейм, Сула, Псёл, Ворскла. В долинах рек — многочисленные озёра-старицы и болота; много искусственных прудов. Самая высокая точка области (246,4 м).

История[править | править код]

Сумская область образована на основе Сумского уезда, ранее входившего в Харьковскую губернию, после упразднения последней в 1923 году.

Территория Сумской области относится к исторической области Слобожанщина, древняя история которой берёт своё начало в далёком прошлом.

В VII—X веках часть будущей Сумской области входила в состав Хазарского каганата (см. Битицкое городище). Новотроицкое городище VIII—IX веков принадлежало представителям роменско-борщёвской культуры (северяне). У села Зелёный Гай находится самый большой из сохранившихся на территории Восточной Европы курганный некрополь, состоящий из 14 групп, в которых насчитывают около 2500 насыпей[4].

В XIII веке данная территория подверглась нашествию ордынцев. Длительное время территория оставалась малозаселённой. Лишь в конце XV века здесь появляются крестьяне. С середины XVII века началось массовое заселение области. В 1765 году была создана Слободско-Украинская губерния, в 1780-м Слободско-Украинская губерния была преобразована в Харьковское наместничество, центром которого стал Харьков. В 1796 году на месте наместничества была воссоздана Слободско-Украинская губерния, которая получила в 1835 году название Харьковской.

В июне 1925 года все губернии Украинской ССР были упразднены и заменены меньшими по площади округами. Наряду с прочими существовал и Харьковский округ. 27 февраля 1932 года, когда на Украине было введено областное деление, на карте УССР появилась Харьковская область. Вначале она также заметно превосходила по площади одноимённую область современной Украины и в последующем дважды сокращалась за счёт вновь создававшихся административно-территориальных единиц. Харьковская область приняла современные очертания лишь после того, как 22 сентября 1937 года на её западной территории была учреждена Полтавская область, а 10 января 1939 года в северо-западных пределах — Сумская.

Население[править | править код]

Численность населения области на 1 января 2020 года составляет 1 068 247 человек, в том числе городского населения 741 430 человек, или 69,4 %, сельского — 326 817 человек, или 30,6 %[3].

Численность населения области по данным Государственной службы статистики на 1 сентября 2013 года составила 1 137 069 человек, в том числе городское население 772 517 человек (67,94 %), сельское 364 552 человека (32,06 %). Постоянное население — 1 134 877 человек, в том числе городское население — 768 062 человека (67,67 %), сельское — 366 815 человек (32,33 %). Демографические показатели (на 1000 человек): рождаемость — 9,0, смертность — 16,9, естественный прирост — —7,9. В 2012 году в области родилось 11 093 человека, умерло 19 002 человека, также 76 детей умерло в возрасте до 1 года в 2012 году, в том же году в область переселилось на постоянное место жительства 6343 человека, а покинули область 7518 человек. Смертность превышает рождаемость на 7909 человек (2012 год), а количество покинувших пределы области превышает приехавших на 1175 человек, за 2012 год население области сократилось на 9084 человека (87,06 % за счёт умерших, 12,94 % из-за уехавших). Население области с момента образования (1939 год) постоянно сокращалось в среднем на 7,7 тысяч человек в год. На 2013 год в области проживало на 570 164 человека меньше, чем в 1939 году.

Динамика изменения численности населения по годам в тысячах человек:

Административно-территориальное устройство[править | править код]

Административный центр Сумской области — город Сумы.

Районы[править | править код]

17 июля 2020 года принято новое деление области на 5 районов[5][6]:

Районы в свою очередь делятся на городские, поселковые и сельские объединённые территориальные общины (укр. об’єднана територіальна громада).

Местное самоуправление в области осуществляет Сумской областной совет, исполнительную власть — областная государственная администрация. Главой области является председатель облгосадминистрации, назначаемый Президентом Украины.

Города[править | править код]

Общая карта[править | править код]

Легенда карты:

История деления области[править | править код]

Число административных единиц, местных советов и населённых пунктов области до 17 июля 2020 года[7]:

• районов — 18;
• районов в городах — 2;
• населённых пунктов — 1493, в том числе:
  • сельских — 1458;
  • городских — 35, в том числе:
    • поселков городского типа — 20;
    • городов — 15, в том числе:
      • городов областного значения — 7;
      • городов районного значения — 8;
• сельских советов — 384.

Сумская область до 17 июля 2020 года состояла из 18 районов:

Статусы городов до 17 июля 2020 года:

Главы области[править | править код]

Украинская ССР[править | править код]

• 1939—1939 гг. — Ткач, Яков Никитович
• 1939—1941 гг. — Черепин, Тихон Корнеевич
• 1943—1945 гг. — Чучукало, Василий Данилович
• 1945—1950 гг. — Иванов, Илья Иванович
• 1950—1953 гг. — Кондратенко, Андрей Павлович
• 1953—1955 гг. — Комяхов, Василий Григорьевич
• 1955—1963 гг. — Науменко, Андрей Михайлович
• 1964—1967 гг. — Вольтовский, Борис Иовлевич
• 1967—1975 гг. — Ищенко, Александр Иванович
• 1975—1988 гг. — Гринцов, Иван Григорьевич
• 1988—1991 гг. — Шевченко, Владимир Антонович

Украина[править | править код]

• 1992—1998 гг. — Епифанов Анатолий Александрович
• 1998—1999 гг. — Берфман Марк Абрамович
• 1999—2002 гг. — Щербань Владимир Петрович
• 2002 г. — Жарков Юрий Васильевич
• 2002—2005 гг. — Щербань Владимир Петрович
• 2005 г. — Лаврик Николай Иванович
• 2005—2006 гг. — Гаркавая Нина Николаевна
• 2006 г. — Сапсай Владимир Иванович
• 2006—2008 гг. — Качур Павел Степанович
• 2008—2010 гг. — Лаврик Николай Иванович
• 2010—2013 гг. — Чмырь Юрий Павлович
• 2013—2014 гг. — Яговдик Игорь Александрович
• 2014 г. — Шульга Владимир Петрович
• 2014—2019 гг. — Клочко Николай Алексеевич
• 2019 г. — Акперов Вадим Вагифович (и. о.)
• 2019—2020 гг. — Купрейчик Ирина Валерьевна (и. о.)
• 2020—н. в. — Грищенко Роман Сергеевич

Экономика[править | править код]

По материалам Комитета статистики Украины  (укр.) и Главного управления статистики в Сумской области  (укр.).

Еврорегион «Ярославна»[править | править код]

Еврорегион «Ярославна» был образован между Сумской и Курской (Россия) областями 24 апреля 2007 года[13].
Еврорегион «Ярославна» стал третьим по счету украинским еврорегионом, созданным на украино-российской границе. Ранее, в 2003 году, были созданы еврорегионы «Днепр» и «Слобожанщина».

За время существования Еврорегиона достигнуты положительные результаты во внешней торговле, сотрудничестве на уровне городов и районов, образовании, культуре, спорте, туризме, молодёжной сфере, обустройстве инфраструктуры границы. Создан Совет и Секретариат Еврорегиона, междепутатская рабочая группа по приграничному сотрудничеству, Еврорегион стал членом Ассоциации Европейских Приграничных Регионов[14] на правах полноправного члена, организована ежегодная выставка-ярмарка Еврорегиона «Ярославна», а также разработано 17 совместных программ трансграничного сотрудничества в сфере энергосбережения, экологии, демографии, культуры, информации, молодёжной сфере. Так, за период с 2007 по 2012 года проведено 68 общих мероприятий.

Внешнеторговый оборот Сумской области с Курской областью в рамках Еврорегиона «Ярославна» составил:

• 2007 год — 21,3 млн долл. США
• 2008 год — 22,4 млн долл. США
• 2009 год — 32,4 млн долл. США
• 2010 год — 41 млн долл. США
• 2011 год — 46 млн долл. США
• 9 месяцев 2012 года — 40 млн дол. США.

На сегодня в рамках Еврорегиона «Ярославна» реализуется: 14 соглашений и протоколов о сотрудничестве на уровне городов и районов, 6 протоколов об установлении побратимских связей между сельскими советами Сумской и Курской областей.

Примечания[править | править код]

Ссылки[править | править код]

• Официальный сайт областной администрации Сумской области
• Официальный сайт Сумского областного совета
• Официальный сайт Сумского городского совета
• WEB-камеры города Сумы
• Автомобильные номера Сумской области УССР
• Сумская область. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991
• Сайт Ассоциации европейских приграничных регионов

Су́мська́ о́бласть — область у північно-східній частині України; охоплює частини Середньоруської височини і Придніпровської низовини. Утворена 10 січня 1939 року. Центр — місто Суми.

Площа 23,8 тис. км², населення — 1164,6 тис. мешканців, у тому ч. 783 978 (66,7 %), міського і 380 641 сільського на 1 жовтня 2010 року (1975 — 1452 000 мешканців, у тому числі 696 тис. міського і 756 000 сільського). Нац. склад за переписом 2001: українців — 88,8 %, росіян — 9,4 %, інші — 1,8 %. 15 міст, 20 смт, 1 721 сіл. населених пунктів; 18 районів, 346 сільрад.

Географія[ред. | ред. код]

Сумська область розташована у північно-східній частині Лівобережної України. Найвища точка області — 246,2 м над рівнем моря[2].

На півночі та сході область межує із Брянською, Курською та Білгородською областями Російської Федерації — довжина державного кордону з Російською Федерацією 298 км. На кордоні розташовані три пункти пропуску залізничного транспорту (Волфіне, Пушкарне, Зернове) та п’ять — автомобільного (Бачівськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка).

Областю проходять декілька транспортних коридорів: E38/

На півдні, сході та заході Сумщина межує із Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Відстань від обласного центра до Києва 350 км.

Північна частина області лежить у межах Новгород-Сіверського Полісся, південна — належить до лісостепової зони.

Річки Сумської області належать до басейну Дніпра і здебільшого є його лівими притоками. Найзначніші з них — Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. У долинах річок — численні озера-стариці і болота; багато штучних ставків.

Природа[ред. | ред. код]

Клімат помірно континентальний. Зима прохолодна, літо не спекотне. Середня температура липня +19 °C, січня −7,5 °C. Максимум опадів випадає влітку у вигляді дощів. Середньорічна їх кількість становить від 550 до 700 мм.

Природно-рекреаційний потенціал області значний: лісами і чагарниками зайнято 17 % території. У північних районах переважають мішані ліси (сосна, дуб, береза), у центральних районах — острівні ліси (липа, клен, ясен), трапляються дубові гаї. За винятком ділянки цілинного степу «Михайлівська цілина» (входить до Українського степового заповідника), усі степові простори розорані. Баси — кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 7 км від Сум на великому масиві хвойно-листяних лісів уздовж р. Псел. На території області розташовано багато об’єктів і територій природно-заповідного фонду, як от «Михайлівська цілина», заказники, дендропарк, заповідні урочища. (Див. також Лісові ресурси Сумської області).

Історія[ред. | ред. код]

Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. В V-ІІІ тис. до н. е. територія області була заселена мисливсько-рибальськими племенами. З кінця ІІІ початку І тис. до н. е. на території Сумщини жили землеробсько-скотарські племена. На берегах Сейму, Сули, Ворскли та Псла виявлено більше 70 городищ, поселень та курганних могильників.

Починаючи з перших століть до н. е., вся територія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали ранні слов’янські племена. В VII—X ст. всю територію сучасної Сумщини населяло слов’янське плем’я сіверян. Тривалий процес соціально-економічного розвитку східних слов’ян зумовив формування феодальних відносин і утворення однієї з наймогутніших держав свого часу — Київської Русі, про велич і могутність якої Михайло Грушевський писав: «На кінець IX ст. уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало — не тільки українські, а й інші, аж під теперішній Петербург та Москву».

До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини. Розташований на кордоні зі степом край, незважаючи на постійні напади кочівників, був порівняно густо заселений. На території області відомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильників. Крім невеликих поселень, існували й великі міста, про які розповідають давньоруські літописи: Ромни, Вир, В’яхань, Путивль, Попаш, Глухів, Зартий. Територія Сумщини була ареною запеклих міжкнязівських війн, особливо в 40-х роках XII ст. Використовуючи феодальні міжусобиці, половці посилили натиск на руські землі. Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам’ятку Київської Русі — «Слово о полку Ігоревім».

На початку 20-х років XIII ст. зі сходу насунули монголо-татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. В 50-60-х роках XIV ст. край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. В роки Визвольної війни і до смерті гетьмана Хмельницького існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

Землями Сумщини проходило військо гетьмана Івана Виговського. Саме тут, під Конотопом, відбулась знаменита Конотопська битва, в якій українська армія перемогла російську. В 1708–1709 рр. населення Сумщини опинилось в центрі Великої Північної війни між арміями Карла XII та Петра I. Трагедія народу полягає в тому, що частина громадян підтримала гетьмана, інші — царя, а це призвело до численних репресій, жертв, страт. Саме в Лебедині були страчені прибічники гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено маніфест із засудженням Мазепи. Після руйнування гетьманської столиці Батурина столицею Гетьманської України став Глухів.

Після скасування Катериною II в 1764 р. гетьманської влади на Лівобережжі та в 1765 р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно-територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком короткого періоду з 1917 р. до початку 1919 р., коли знову відродилась українська державність, — тоталітарної радянської соціалістичної держави.

З другої чверті XIX ст. широкого розвитку набуло цукроваріння. Сумський повіт по кількості розташованих на його території заводів займав друге місце в Україні, а Суми називали цукровою столицею. В створеному в 1897 році цукровому синдикаті провідна роль належала цукрозаводчикам Сумщини — Харитоненку i Терещенку.

Сумська область створена 10 січня 1939.[3] До її складу ввійшли 12 районів Харківської області (Білопільський, Великописарівський, Грунський, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський), 17 районів Чернігівської області (Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов’язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смелівський, Талалаївський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпільський) та 2 райони Полтавської області (Липоводолинський, Синівський).

Адміністративно-територіальний устрій[ред. | ред. код]

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Адміністративний центр області — місто Суми.

У складі області:

• районів — 5;
• районів у містах — 2;
• населених пунктів — 1493, в тому числі:
  • міського типу — 35, в тому числі:
    • міст — 15, в тому числі:
      • міст обласного значення — 7;
      • міст районного значення — 8;
    • селищ міського типу — 20;
  • сільського типу — 1458, в тому числі:
    • сіл — 1403;
    • селищ — 55.

У системі місцевого самоврядування:

• районних рад — 18;
• міських рад — 15;
• селищних рад — 20;
• сільських рад — 384.

Райони[ред. | ред. код]

Міста обласного значення[ред. | ред. код]

• Суми
• Глухів
• Конотоп
• Лебедин
• Охтирка
• Ромни
• Шостка

Райони у містах[ред. | ред. код]

Ліквідовані райони[ред. | ред. код]

Демографія[ред. | ред. код]

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Національний склад[ред. | ред. код]

Національний склад населення Сумської області станом на 2001 рік[6]:

Злочинність[ред. | ред. код]

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 77,8 злочинів, з них 31,2 тяжких та особливо тяжких[7].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

• На території області знаходиться 13 лижних баз, тоді як на Івано-Франківщині — лише 6[8].
• Саме Сумщина дала найбільше призерів Зимових Олімпійських ігор та Чемпіонатів світу з біатлону.

Особистості, уродженці[ред. | ред. код]

• Адамцевич Євген Олександрович (1 січня 1904, Солониця (тепер Лубенський район, Полтавська область) — 19 листопада 1972, Бахчисарай) — сліпий бандурист, віртуозний виконавець українських народних історичних пісень, автор «Запорозького маршу».
• Антоненко-Давидович Борис Дмитрович (справжнє прізвище: Давидов; 5 серпня 1899, Засулля — 8 травня 1984, Київ) — український письменник, перекладач.
• Багряний Іван Павлович (1906, Охтирка — 1963, Новий Ульм, ФРН) — український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.
• Безпалий Гнат Іванович — член Української Центральної Ради.
• Березовський Максим Созонтович (1745–1777) — український композитор, диригент, співак.
• Білинник Петро Сергійович (14 жовтня 1906, Охтирка — 14 жовтня 1998, Київ) — український радянський оперний і камерний співак (ліричний тенор).
• Бортнянський Дмитро Степанович (1751–1825) — український композитор, співак і диригент.
• Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович); ([[31 жовтня (13 листопада) 1889, хутір Чечва, Полтавська губернія, нині Охтирський район Сумської області — 28 вересня 1956, Київ) — український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.
• Гусєв Олег Анатолійович (нар.1983) — український футболіст, гравець збірної України з футболу.
• Гмиря Борис Романович (1903, Лебедин — 1969, Київ) — український оперний і камерний співак (бас).
• Довгий Іван Григорович (1889 — 1937) — член Української Центральної Ради.
• Заболотний Іван Петрович (нар. 1949) — український хоровий диригент, Заслужений діяч мистецтв України, професор.
• Зубрилова (Огурцова) Олена Миколаївна (25 лютого 1973, Шостка) — українська та білоруська біатлоністка.
• Йоффе Абрам Федорович (29 жовтня 1880, Ромни — 14 жовтня 1960, Ленінград) — російський і радянський фізик, знаний як «батько радянської фізики», академік (1920), віце-президент АН СРСР (1926–1929; 1942–1945).
• Коломієць Олександр Павлович (1885 — 1938) — член Української Центральної Ради.
• Куц Володимир Петрович (1927, Олексине — 1975, Москва) — радянський легкоатлет-стаєр 1950-х років, дворазовий олімпійський чемпіон 1956 року у бігу на 5 та 10 км, заслужений майстер спорту СРСР (1954).
• Мірний Іван Іванович (* 30 серпня 1872, Самотоївка — † 17 березня 1937, Прага) — український громадсько-політичний і державний діяч, член делегації УНР на Паризькій мирній конференції.
• Мірошниченко Ігор Михайлович (1976; Лебедин) — український спортивний журналіст та політик, телеведучий, член ВО «Свобода».
• Мовчан Єгор Хомич ((1 травня) 1898, с. Велика Писарівка, тепер смт Сумської області — †22 листопада 1968, Київ) — український кобзар.
• Мойсеєнко Федір Петрович (1754, Лебедин — 1781, Москва) — перший український мінералог.
• Михайличенко Олег Володимирович (нар. 1952) — український педагог, доктор педагогічних наук, професор.
• Мурашко Микола Іванович (1844, Глухів — 1909, Буча) — український художник і педагог.
• Роговцева Ада Миколаївна (1937, Глухів) — українська акторка театру та кіно.
• Розумовський Андрій Кирилович (1752—1836) — граф, пізніше князь, дипломат.
• Сулизь Панас Харитонович («Батуринець») (1890—1944) — член Української Центральної Ради.
• Тимошенко Степан Прокопович (23 грудня 1878, с.Шпотівка — 29 травня 1972, Вупперталь, ФРН) — вчений у галузі механіки.
• Тищенко Костянтин Миколайович (1941, Глухів) — український мовознавець, педагог, перекладач.
• Стреляний Анатолій Іванович[ru] (1939, Харків) — письменник, сценарист і прозаїк, публіцист, співробітник Радіо «Свобода» (передача «Ваши письма»). Лауреат Державної премії СРСР (1989, фільм «Архангельський мужик»). Проживає в Сумській області, в селі Рябина.
• Федорко Василь Омельянович (2 серпня 1892 — 15 травня 1977) — діяч української діаспори.
• Ханенко Варвара Ніколівна (у дівоцтві Терещенко; 1852, Глухів — 1922, Київ) — українська колекціонерка, меценатка.
• Хвильовий Микола (13 грудня 1893, Тростянець — †13 травня 1933, Харків) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.
• Василь Михайлович Чечвянський (Губе́нко) (1888—1937) — письменник-гуморист родом з Полтавщини, старший брат Остапа Вишні, довголітній співредактор і секретар журналу «Червоний Перець»; член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП; друкуватися почав на поч. 1920-х pp.
• Чечулін Дмитро Миколайович (1901, Шостка — 1981, Москва) — радянський архітектор, головний архітектор Москви (1945–1949).
• Шкловський Йосип Самуїлович (1916, Глухів — 1985, Москва) — видатний радянський астрофізик, член-кореспондент АН СРСР.
• Щоголев Яків Іванович (5 листопада 1824, Охтирка — 8 червня 1898) — український поет, представник українського романтизму.
• Ющенко Віктор Андрійович (* 1954) — український політик, 3-й Президент України.
• Ющенко Павло — український військовик, лицар Золотого хреста бойової заслуги 1 клясу.
• Яременко Василь Сергійович (1895, Рогинці — 1976) — український актор.
• Ярославський Петро Антонович (1750, Охтирка — після 1810) — перший харківський професійний архітектор.

Пам’ятки[ред. | ред. код]

• Пам’ятки історії Сумського району
• Пам’ятки архітектури Сумського району
• Пам’ятки монументального мистецтва Сумського району

Сусідні області[ред. | ред. код]

• Полтавська область
• Харківська область
• Чернігівська область

Див. також[ред. | ред. код]

• Сумська обласна рада
• Сумська обласна державна адміністрація

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Верменич Я. В. Сумська область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 903. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
• Нарис історії Сумщини: Посіб. з іст. рідного краю для шк. серед. спец. і вищ. учбових закладів / Б. Л. Корогод, Г. І. Корогод. —Суми: Козацький вал, 1999—2000.

Вип.1: З найдавніших часів до середини XVII ст. — 1999. — 94 с.
Вип.2: Від середини XVII до кінця XVIII ст. — 2000. — 154 с.

• П‘ятдесят рідкісних рослин Сумщини : атлас-довідник / С. М. Панченко, В. Ю. Іванець. – Чернівці : Друк Арт, 2019. – 64 с. – ISBN 617-7465-72-9.
• Скакун В. Літературна Сумщина. — К.: Муз. Україна, 1995. — 256 с.: іл. — Бібліогр.: с. 254 (7 назв.).
• Сумщина олімпійська: “Citius, Altius, Fortius!” / О. В. Вертіль. – Суми : Мрія, 2019. – 192 с. – ISBN 966-473-260-1.
• Сумщина. Велика спадщина. Краєзнавство / за заг. ред. О. Корнієнко; авт.-упоряд. : О. І. Кисельов, О. М. Корнієнко. – Суми : Університет. кн., 2019. – 384 с.

Посилання[ред. | ред. код]

• Сумська обласна державна адміністрація.
• Сумська обласна рада.
• Інтерактивна карта області.
• Урядовий портал України: Сумська область — інформаційна картка.
• НДІ пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України «Спадщина».
• Фото регіонів: Сумська область.
• Ветеринарія Сум і Сумської області
• Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 року «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР»